Published On: Пт, Лис 18th, 2016

Меру Москви тисне дупу лава підсудних в Гаазі

Адептам “руSSкава міра” дуже подобається побрехенька, яка начебто підкреслює прогнилу суть західного світу загалом і британської монархії зокрема. Вона умаслює стражденну душу і спорожнений санкціями шлунок надією, що незабаром весь світ прогнеться під бажання плеш-фюрера і “підноси” наввипередки кинуться узаконювати анексію Криму. Побрехенька така…sobyanin

Бернард Шоу на приеме у английской королевы. Королева спрашивает Шоу:
– Вы как-то говорили, что все женщины продажны. Вы действительно так считаете?
– Да, Ваше Величество.
– Что, абсолютно все?
– Да, Ваше Величество.
– Даже я?
– Да, Ваше Величество.
– И сколько же я по-вашему стою?
– Сто фунтов, Ваше Величество.
– Так дешево?
– Вот видите, Вы уже торгуетесь…

Ключові тут слова “Вы уже торгуетесь…”, бо допускають, що навіть неймовірні речі можуть стати реальними. Але цей недолугий жарт обернувся проти еРеФії після феєричного твіта мера Москви Сергія Собяніна. Цей довбодятел вирішив впхати свої п’ять копійок на шальки терезів, щоб радість від рішення вивести Росію з-під юрисдикції Гаазького трибуналу переважила очевидний програш Пуйла .

Для России унизительно, чтобы нас судили какие-то чудаки в Гааге. Наши предки в гробу бы от этого перевернулись“, – написав гідний продовжувач традицій Лужкова-з-кєпкою. Невідомо, хто саме вирішив так вичурно пукнути – сам Собянін чи якийсь саратовський недоучка, що пише від його імені. Та зрештою це не має принципового значення. Важливо те, що московський градоначальник, навісніючи від “приниження перед чудаками з Гааги”, тим самим визнав, що ці чудаки таки мають підстави починати трибунал.

Бо якби Собянін думав інакше, то написав-би, наприклад, так: “Для России унизительно лебезить перед какими-то чудаками из Гааги, которые не смогут изменить исторического значения вороватого совокуп…, извините, воссоединения Крыма с Россией“.

Ось бачите, і анексія – не анексія, і суд – не суд, а збіговисько чудаків, але Сергій Семенович вже почав торгуватися. Певне десь глибоко на дні “вєлікарусской душы” гидко клацає зубками черв’ячок розуміння невідворотності покарання.

Поради Собяніну (і те тільки йому)  прості.

Перша – не варто гучно бздіти на публіку, бо товаріщі можуть оцінити це як ознаку “самого слабого звена” і спровадити працювати на благо не першопрестольної, а якогось Норільска (і не в статусі “мера”, а в статусі “ЗК №……”).

Друга – коли страшно, то бздіть тихенько під ковдрою перед сном – це безпечно. Дружина вас зрозуміє, бо вона зрештою надійна бойова подруга і в радості, і в горі.

Третя  поки будете засинати продумуйте як із розряду обвинувачених потрапити до розряду свідків. 

Четверта – краща лінія захисту це здати тих, хто нагидив більше, ніж ви. Трибунал врахує  підете свідком і не доведеться натирати геморой на лаві підсудних.

А поки ви на волі, то прийміть щирі побажання –  “нє ху.. шастать”, тобто НЕХАЙ ЩАСТИТЬ!

Степан Москаленко, спеціально для “Зона Крим”

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Optionally add an image (JPEG only)