Published On: Вт, Лис 8th, 2016

Учи, Іванку, історію, інакше “ватніком” будеш…

f6c535Кілька років тому один знайомий, надивившись псевдодокументалки (яку, до речі, відзняли фізики, які не мали бодай елементарних знань з історії) про історію як абсолютно непотрібну науку, вперто намагався переконати мене в тому, що я дарма витрачаю роки свого життя. Мовляв, ніякого практичного значення моя професійна діяльність як історика не матиме. Звичайно, це викликало велике обурення з мого боку і з тією людиною більше не спілкуюсь. Проте, сьогодні, згадуючи цей випадок, можу навести яскравий приклад, болючий приклад того, що стається тоді, коли нація не приділяє увагу своїй історії. 

На початку подій 2013 року в Україні  зіштовхнулись зі стіною нерозуміння, бетонним валом злості, ненависті, небажання сприймати будь яку інформацію, яка виходила від нас. Особисто я, так. Господи, як мене тільки за цих півроку не називали: “укропка”, “бандеровка”, “фашистка”, “коробка без мозгов”. Посилали вчити історію (я лише усміхалась, не говорила, що, в принципі” ви за адресою, тільки он істфак закінчила). Жодне аргументоване слово не справляло хоч якогось позитивного ефекту в бік примирення. В кінці кінців, я зрозуміла, що мазохізм це не моє і просто видалила з друзів таких персон, вийшла зі спільнот.

Спілкуючись з такими людьми, я просто дивуюсь багатьом речам, а особливо  некомпетентності в тих поняттях, якими “ватнікі” намагаються довести свою правоту. Ну ось наприклад на запитання: “Почему  ты считаешь меня фашисткой?” – чула у відповідь: “Потому что ты украинка, ты за Майдан, там все фашисты”.

Залізний аргумент, нічого не скажеш. А логіка – аплодую їй, лежачи на клавіатурі зо сміху!
Коли намагаєшся пояснити, що між поняттями “фашизм”, “нацизм”, “націоналізм” є суттєві відмінності. Що людина, яка любить свою країну не є “фашистом” і навіть не завжди “націоналістом”. Що Майдан не боровся за Америку, а просто осточортіла наглість наших політиків.

Що війна почалась не тому, що Майдан вирішив захопити Донбас, а тому що російська армія зі зброєю прийшла упокорювати колись вільні від облуд “русского мира” козацькі степи. Що Крим, – засушливий, малородючий, без води, газу, інфраструктури і без комфортних партійних дач на узбережжі, – не “подарували” Україні, а фактично змусили ресурсами УРСР відбудувати, щоб потім у березні 2014 року по-злодійськи вкрасти. До речі, мало хто згадує, що у 1954 році зі складу УРСР було відірвано населені етнічними українцями райони нинішніх Воронезької та Ростовської області.

Врешті-решт Крим не був споконвіку російським (як би того не хотілося пропагандистам), його таким зробили. Ба, й навіть українським він був мало, бо політикам було ліньки напружуватися для цього. Всім відома грецька колонізація, ним володіла Римська імперія, потім Київська Русь, потім монголи та татари,  і тільки в 1783 році  Крим було анексовано (зверніть увагу, тобто вже не вперше) й включено до складу Російської імперії. Тобто, чи  можна вважати Крим «исконно русскими землями», якщо його насильницькими методами було відібрано? Питання з однозначною відповіддю – ні!

Таких питань ще багато є, можна продовжувати без кінця і краю. Але, постає питання як люди до такого дійшли? Ні, ну не останню роль в цьому відіграли ЗМІ, а вірніше їх зомбоефект. Але ж притомна, нормальна, інтелігентна людина не буде вести настільки безглузді балачки. Чому? Тому що вона знає історію, знає, що таке ефект дежа-вю, знає, що історичні процеси – це в певному  розумінні шаблони, які трохи видозмінюються в умовах часу.  І звичайно (якщо в нього за спиною не стоїть бурят з автоматом) розуміє, навіщо Путіну дестабілізувати політичну та економічну ситуацію в Україні.

Росія не вперше намагається впливати таким чином – згадаймо, що так само вона поводила себе у 2008 році в Грузії, а сьогодні, окрім України, ще в Сирії. В Сирії, де нема ані “угнетенных русскоязычных”, ані “православной веры”, але де є імперські амбіції Кремля. А, щоб в рабів не було спокуси влаштовувати всілякі там “майдани”, то треба показати, що майдани призводять до нібито “громадянської війни”. Рабів треба тримати в страху, бо тюрем і таборів на всіх не вистачить, всіх не посадиш – має ж хтось лишитися на волі, аби своєю працею забезпечувати комфортне життя кремлівським ляльководам.

Отож, яскравих прикладів поганих наслідків, до яких призводить нерозуміння та некомпетентність в історії, достатньо. Тому вчіть історію, щоб не стати чи щоб перестати бути “ватніком”. Або для того, щоб не бути посміховиськом, коли беретеся повчати  тих, хто хоча б тримав в руках справжні історичні книги. Вибір за вами, пані та панове…

Ярослава Шеремета, спеціально для “Зона Крим”

в першій редакції надруковано тут

Написать комментарий

XHTML: Вы можете использовать теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Optionally add an image (JPEG only)